Запашні рослини ще з стародавніх часів приваблювали людину і до нашого часу користуються популярністю в різних народів світу. Аромат одних відчувається, коли людина знаходиться безпосередньо поблизу рослини, інших – якщо їх розтерти. В обох випадках аромат створюють ефірні олії, що містяться в органах рослин. Завдяки цим речовинам, рослини знаходять широке застосування в різних галузях.

Серед пряно-ароматичних рослин особливе місце займає майоран (пахучка, южанка, кухонна трава, розмарин, ковбасна трава, “примхливе дитя”  теплого Середземномор'я). Майоран був відомий ще в стародавній Греції, Єгипті і Римі, де цінувався як пряна, лікарська і декоративна рослина.У перекладі з арабської “майоран” означає “незрівнянний ”.У Стародавньому Єгипті і Римі вінки з майорану дарували тим, ким щиро захоплювалися, а в Стародавній Греції використовували в обрядах жертвоприношення. У Середні віки в Європі він був дуже популярний, вважалося поганим тоном приготувати страву для гостей без цієї чудової пряності. На даний час широко культивується на Європейському, Азіатськомуй Американському континентах. У дикому стані зустрічається в країнах Північної Африки і Малої Азії, де росте як багаторічник у виді напівчагарників. У другій половині минулого століття майоран став популярнимі в Україні як замінник чорного перцю.

В умовах субтропіків майоран садовий (Majorana hortensis Moench) – могутня, багаторічна рослина з родини глухокропивових (Lamiaceae) висотоюдо 1 м. В Україні вирощується як однорічник, але щоб скористатися його свіжою зеленню в зимовий період, рослини можна пересадити до настання холодів у горщики і розмістити у кухні на підвіконні.У помірному кліматі це компактний кущ висотою 30-50 см, що складається з численних тонких прямостоячих або дугоподібних, сланких стебел.Чотиригранні стебла відходять від кореневої шийки, середньо- і добре розгалужені, опушені, у основи здерев’янілі, бурувато-зеленого кольору або з червоним відтінком. Листки черешкові, дрібні, супротивні, видовжено-яйцеподібні, покриті сріблясто-сірим повстяним опушенням. Дрібні білі квітки зібрані в щільні суцвіття, схожі на маленькі шишечки,  розташовані на кінцях гілочок.Масове цвітіння настає на початку липня, плодоношення і дозрівання – у вересні.Плід – сухий, що складається з чотирьох дуже дрібних однонасінних горішків. Майоран – теплолюбна і світлолюбна рослина, чуттєва навіть до невеликих заморозків, на добре освітлених ділянках формує більш високий врожай кращої якості.Рослина віддає перевагу пухким, дренованим, родючим ґрунтам, вимоглива до вологи і добре реагує на добрива.

Рослини майорану багаті рутином (127 мг%), аскорбіновою кислотою (до 44 мг%), каротином (5,5 мг%).Свіжу надземну частину, зібрану перед цвітінням, або суху траву використовують як пряність, як приправу для приготування салатів, супів, соусів, страв з яєць, риби, м'яса і грибів.Приправою заміняють сіль при дієтичному харчуванні.Сира зелена маса майорану містить 0,3-0,8% ефірної олії, висушена – від 1 до 2%.Ефірна олія майорану із солодкувато-терпким ароматом використовується для ароматизації оцту, рослинної олії, консервів.Не даремно майоран називають “ковбасною травою”, адже його широко використовують у м’ясопереробній промисловості при виготовленні ковбасних виробів, шинки і паштетів.Майоран незамінний у сухих пряних сумішах, входить у рецептури ДСТУ для виробництва маринованих овочів.Ця рослина займає гідне місце у ряду прянощів, які використовують для поліпшення смакових якостей м'ясних виробів, при солінні огірків і томатів.  Майоран можна заварювати як чай, виходить прекрасний напій, що не тільки втамовує спрагу у спеку, але й заспокоює нервову систему.Рослина також знайшла застосування при виготовленні соків, алкогольних і безалкогольних напоїв, сирів, кондитерських виробів, а також у парфумерії.

Володіє майоран і цілим рядом цілющих властивостей.Рослину із сильним ароматом і гіркуватим смаком використовують при головних болях і безсонні.Відварами із сухої рослини лікують запаморочення, нежить, астму, захворювання шлунково-кишкового тракту, а також використовують як тонізуючий, зовнішній антисептичний та болезаспокійливий засіб. Використовують при м'язовому болю, забиттях і для лікування вугрових висипів.На основі майорану роблять компреси, ефірною олією ароматизують ванни.

Потрібно відзначити, що майоран цінується у бджолярів як пізньолітній медонос, і може використовуватися в декоративному садівництві.

 Розмножують майоран насінням та вегетативним способом. Насіння висівають широкорядним способом з міжряддями 45 см прямо в ґрунт, коли він прогріється до 12-15 °С. Глибина загортання 0,5-1,0 см.Сходиз'являютьсяприблизнона20-йдень. До їхньої появи необхідно грядку тримати у вологомустані. Догляд за майораном полягає у проріджуванні сходів, поливі, розпушуванні і прополюваннях. Через два тижні після появи сходів або висадження розсади проводять підживлення рослин. Через те, щомайоран теплолюбнарослина, для використання на дачних ділянкахйогонайкращевирощуватизрозсади. Насіння розсипають по поверхні землі в ящичку, а зверху присипають тонким шаром ґрунту через велике сито, поливають теплою водою і накривають склом, щоб до появи сходів зберегти тепло і вологу. Після появи двох справжніх листочків розсада пікірується в окремі горщики або стаканчики. Коли мине загроза заморозків, майоран у віці 45-55 діб можна висаджувати у відкритий ґрунт. У нашій зоні це приблизно 10-15 травня. Ефективний метод розмноження живцюванням зимуючих у теплиці рослин, що доцільно проводити наприкінці лютого – початку березня.Масове укорінення живців відзначається на 8-10-й день. До середини травня розсада готова до висадки.

Збирати і заготовлювати майоран можна ще до початку цвітіння. Рослини зрізують повністю, промивають, зв'язують у невеликі пучки і підвішують у тіні.Зберігають висушену траву в герметичному скляному посуді до двох років, але краще поновлювати запаси щорічно.

                                  Молодший науковий співробітник відділу нових культур Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришко

Рись Мирослава